Хто і для чого придумав євреям бога.

(Біблія від Анатоля)

Книга Вихід.

Єгипет. 1444р.до р.х. Мемфіс.

Кабінет фараона Тутмоса ІV.

Засідання Ради Національної Безпеки.

Фараон, Командувач Армії і Верховний Жрець Нижнього Царства.

Фараон:

-Так. Добре. З будівництвом закінчили. Переходимо до наступного питання. Що там?

Жрець:

-Євреї.

-Знов єреї? Що на цей раз?

-Те ж саме. Плодяться як кролики. Управи на них нема. Якщо і далі так буде - це вже пряма загроза національній безпеці.

Фараон:

-Що за напасть? Звідки вони взялись?

Командувач:

-Ну, це давня історія. Ще чотири століття тому. Посуха велика була. Голод.

Пустили ми в дельту Ріки кочові племена скотарів, всяких там семітів, гіксосів.

В якості гуманітарної допомоги.

А вони малу-помалу все Нижнє Царство захопили. Аж до Фів.

- Але ж їх вже давно розбили і вигнали.

-Тих, хто зі зброєю були - так.

-А чому ж остальних не вигнали?

Командувач засовався в кріслі:

- Ну, ви ж розумієте... Армія, це ж зріз суспільства... Корупція... як і скрізь...

Фараон:

-Да, положення набирає загрозливих масштабів. Ми можемо опинитись в своїй країні нац. меншиною. Державу можемо втратити, мову, культуру, релігію. Може статись як в цій, як вона?... Україні через три з половиною тисячі років.

Командувач і Верховний Жрець перезирнулись.

- Ну, це я так, до слова. В фараонів є й свої джерела інформації.

Так що будемо робити?

Командувач:

-Всі попередні дії виявились не ефективними. Ні повитухи, ні сплавляння хлопчиків по Ріці не помогло.

Осіли, прижились, не хочуть кочувати в свою Палестину. Навіть залучення їх до роботи терплять.

Фараон:

-А може попробувати їх асимілювати? Яка там в них релігія?

Жрець:

-А чорт їх знає. Приносять жертви якомусь бичку. А піди розберись, що в них на умі, чи то свому Ваалу, чи нашому Амону.

Та й твердошиї вони дуже.

-Це як?

-Та безбожники вони, атеїсти, одним словом дикий народ. Та й жертви богам для них - тільки повід погуляти.

Поважають лише своїх предків. Родослівну ведуть аж від початку світу. Сильна родоплемінна привязаність.

Ні, в асиміляцію не вірю.

Командувач:

-Може організувати збройний заколот? Підіслати революціонерів-провокаторів.

Хай проголосять національно-визвольну боротьбу за незалежність. Вбють кількох єгиптян. А ми потопимо тоді "повстання" в крові.

Жрець:

-Пробували таке вже. Поручили були цю справу одному нашому воєначальнику їхнього походження. Мойсею.

Так що? До цих пір переховуємо його від євреїв в мого друга Їтра, жерця мадіамського.

-Це який Мойсей? Чи то прийомний син, чи то коханець цариці Хатшенсус? - перепитав Командувач.

Фараон:

-Да, їх не просто на щось спровокувати. Вони і месію свого на страту потягли, щоб римляни не запідозрили їх в підбурюванні до непокори.

Командувач і Жрець знов переглянулись.

Фараон продовжив:

-Та й не охота мені різню влаштовувати. Своє вічне імя знеславлювати. Вісімнадцята династія, як-не-як. Ви і лишитесь безіменними, як і є. А що скажуть через кілька тисяч років про Тутмоса ІV чи Аменхотепа ІІІ ?

Ми ж цивілізована країна. Не якась там Росія. А що скаже ООН? А Асамблея Африканський Країн? Та й Америка хай підніме.

Це ж вам не Чечня і не Курдистан.

Командувач і Жрець опустили очі.

Жрець:

-А може їх в теплушки і в пустиню? Як Сталін кримських татар.

Фараон уважно подивився на Жреця.

-В Верховного Жерця теж є свої канали інформації, - скромно сказав Жрець.

-Ні. З кимсь іншим це пройшло б. Але не з євреями. Крику буде на весь світ. Не радий будеш, що і встряв в таке.

Запала довга мовчанка.

-А яка внутрішньо-політична обстановка в Нижньому Царстві? - щоб якось порушити мовчанку, спитав фараон.

-Як там прибічники Атона?

-Сидять, - неохоче відповів Жрець.

-Я тут щось не дотягую, - продовжив фараон.

-І Ра - бог сонця, і Амон - бог сонця, і Атон - бог сонця. Так чи ж не один е-е-е... бог?

Верховний Жрець відчув в питанні якийсь підвох.

Невже донесли про мої контакти з жерцями - прибічниками Атона?

Мозок гарячково шукав виходу.

І раптом іскоркою блиснула рятівна думка.

-Я от що подумав, - почав Верховний Жрець.

-А чому б нам не вбити двох зайців зразу? Позбутись одним махом і євреїв і цієї вредної секти.

-Як це? - хором спитали фараон і Командувач?

-Ми запропонуєм атонівцям замість гнити в підвалах до воскресіння Озірісом бути жерцями в євреїв.

Розробимо для євреїв легенду, що бог їхнього Абрама, Якова і Йосипа колись обіцяв їм зробити їх великим народом.

Богообраним.

А ось тепер згадав свою обіцянку і вирішив вивести їх з рабства єгипетського в обітовану країну з молочними і медовими ріками.

-Не повірять євреї в нового бога і не приймуть  єгиптян своїми жерцями.

-А ми Мойсея підключимо до цього діла. В простого народу до нього відношення як до заступника.

-Старий він вже. Не сприйме він таких радикальних думок. Він і молодим був мяко кажучи надто вже простим і прямолінійним. Двох слів докупи не звяже.

-Мойсея я беру на себе.

З допомогою мого друга Їтра, жреця мадіамського, ми йому влаштуємо очну ставку з богом Абрама і Якова.

Та й допомога Їтра буде потрібна, щоб якось допомогти їм адаптуватись в пустині хоч на деякий час, а то рвануть зразу назад. Ну і знаменія всякі робити для підтримки віри. Десь куряву на дорозі підняти, чи дим на горі.

А що Мойсей двох слів не звяже - не біда.

Є тут у мене один знайомий жрець з атонівців, ну, в смислі сидить в підвалі.

Ароном звати. Ото голова. Ми його братом Мойсея представимо.

Всі організаційні проблеми він візьме на себе.

Ми з ним детально розробимо і легенду про бога Абрама-Якова і обрядовість до дрібних деталей.

Все буде на професіональному рівні.

Таким твердошиїм навязати бога не легко буде.

-Треба щоб при виході вони нашкодили, щоб назад боялись вертатись.

-Як? Вбити кількох єгиптян?

-Ні, єгиптян вбивати не потрібно, а от чутки розпустити можна, що бог Абрама і Якова побив єгиптян. А самі вони хай позичать якісь цінні речі в єгиптян, щоб і в самих рильце в пушку було. Та й допомога якась на дорогу буде.

-А я організую "погоню" з військом і колісницями для більшого страху.

-Ти ж дивись не перестарайся, щоб не догнати. А то вони з своїми дітьми, волами і речами не такі швидкі, як твої колісниці.

-А як же вони в пустині будуть? Вимруть же.

-Ну то вже їх справа. Живуть же якось люди. Хай з хананейцями воюють. Нам легше буде.

Та й тепер в них буде власний бог. Хай він за них і потурбується.

Всі троє засміялись.

-Ну що ж. Добре. Працюйте. Даю вам два роки на підготовку.

Аменхотен ІІІ полистав календар і зробив запис:

„Вихід євреїв”.

-Яке в нас наступне питання?

-Війна з ефіопами.

Вернутись на сторінку Опуси.