Люди сьомого дня.
-А тепер, - сказав Творець, - створімо людину. За образом і подобою Нашою, як чоловіка і жінку, як творця створімо її...
-Ну от, - благословив їх Творець, - живіть собі, плодіться, заселяйте землю, оволодівайте нею, дбайте про неї і про все суще на ній, як добрі господарі. Рослини вам в їжу будуть, а тварини друзями вашими для радості.
І побачив Творець, що добре воно, і раділо з ним все воїнство небесне від ангелів, до серафимів. І закінчив Творець працю свою дня шостого і спочив у день сьомий.
І почалася дня сьомого, за відсутності Творця, серед воїнства небесного смута велика, що у війну переросла. Почав цю смуту нічим раніше не примітний ангел середньої ланки на імя Ягве.
Гординя і заздрощі, безмірна жадоба влади і почестів рухали ним.
Довго тривала війна на небі і закінчилась врешті-решт перемогою Ягве, якого підтримали ангели нижчих і частина середніх ступенів, від ангелів і архангелів, до сил, влад і престолів. Переможених кинули в Тартар.
Першим ділом Ягве проголосив себе Господом, тобто Хазяїном всього сущого і вимагав покори, поклонінь і почестей.
Але ні людям, ні тваринам не знайоме це було і не властиве природі їхній.
І знищив тоді Ягве все живе на землі, не давши дощу на землю. І стала земля пустинею безплодною.
-А тепер Я творитиму во славу Свою, - сказав Ягве.
-І творіння Мої будуть славити і восхваляти Мене, бо будуть нікчемними і залежними від мене.
І зробив Господь Ягве людину з пороху земного і життя в неї вдихнув.
Подібною до тварин зробив Ягве людину, бо не було в його команді ангелів вищих ступенів, ні херувимів, ні серафимів і вищі знання недоступні йому були.
І назвав Ягве чоловіка Адамом.
Посадив Ягве садочок посеред пустині і помістив туди Адама доглядати за ним.
Потім тварин ще зробив з пороху земного, для допомоги Адаму.
І нарешті жінку з ребра Адамового, щоб залежною від чоловіка свого була.
Але не було і в цих людей рабського самоприниження перед Господом, ні бажання славити Його і воздавати почесті. Бо не заклав цього Творець в план і тварин, по якому Ягве Адама зробив.
І задумався Господь Ягве сильно.
Гріх.
-Якісь вони самодостатні, спокійні, горді і незалежні - гризло Господа.
-Такі не будуть ні поклонятись мені, ні славити мене.
Але ж інших Я зробити не можу. Я ж не Творець. Прийдеться працювати з тим, що є.
Чогось в них не вистачає, - задумався Господь.
Ага! От чого!
Немає в них ні Страху, ні Сорому, ні почуття Вини.
І придумав Господь ГРІХ.
І виростив Господь дерево посеред Раю з красивими на вигляд плодами.
І привів Він Адама до того дерева і сказав:
-З усіх дерев їж, а з цього не їж, бо помреш в той же день.
-Добре, - кивнув Адам.
Знайшов Господь змія в садку і сказав йому:
-Скажи жінці, щоб зїла з цього дерева і чоловіку свому дала.
-Добре, - відповів змій.
-Господь сказав, щоб не їли з цього дерева, бо помрете, але не помрете, - сказав змій жінці, -зїж і чоловіку свому дай.
-Добре, -сказала Єва.
-Ось яблуко красиве, - сказала Єва Адаму, - я їстиму, і ти їж.
-Добре, -сказав Адам.
Зїли вони яблуко, і увійшли у них з тим яблуком страх, сором і почуття вини.
-Ага, - зрадів Господь, побачивши, що люди з сорому і страху ховаються від нього.
-Так ви не послухали Мене і їли з того дерева, що я казав : "не їжте". - Закричав Він.
-Тепер ви будете, як Я, будете знати не тільки ДОБРО, але й ЗЛО.
Але, на відміну від Мене, ви будете смертні і нікчемні.
Засію Я землю осотом і будяками, і в поті лиця добуватимете ви їжу собі.
І поставлю я ворожнечу між людьми і звірами, і будете ви вбивати одні одних і поїдати.
Заселю я землю паразитами і хворобами, що мучитимуть вас.
І будете ви жити в страху і непевності, залежати від примх погоди і від випадку.
Буде вас гризти почуття вини, що не послухались Мене. Будете повзати і благати мене послати дощ, чи позбавити від хвороби.
І помрете, і станете землею, з якої взяті, мучимі тоскою за втраченим Раєм.
Сказав це Ягве, здер шкури зі звірів, що попались під руки, кинув Адаму і Єві в якості одежі, і вигнав з Едему. Поселився з тих пір страх і в душі звірів, що бачили це.
Селекція Ягве.
Отже, впустив Ягве в конструкцію людини, створеної Творцем, вірус Гріха.
Появились в людей почуття страху, сорому, вини.
Тепер вже можна було підганяти людину під потреби Господа простою селекцією.
Родились в Адама і Єви сини Каїн і Авель.
Каїн хліб ростив, Авель овець пас.
Принесли Каїн і Авель Господу жертви: Каїн - хлібну, Авель - криваву.
Господу (хто б сумнівався) сподобалась кривава жертва Авеля і не сподобалась хлібна Каїна.
Затаїв Каїн обіду в серці своєму. Під час сварки в полі вбив Каїн Авеля.
Сподобався Господу Каїнів вчинок.
-Нема чого сидіти тобі в полі, йди в світ, міста засновуй, розмножуйся, а Я захищу тебе знаком, щоб ніхто не обідив тебе.
Розселились люди по землі і зло чинилось між ними, на радість Господа Ягве.
Але почали надходити до Господа тривожні вістки з землі.
Стали появлятись серед людей такі, що добро творили, технології розвивали, рух зірок вивчали, появлялись також велетні і герої, що рід людський прославляли.
І зібрав Ягве комісію з найбільш знаючих ангелів і звелів розібратись, в чому тут справа.
-Ця зараза йде з Тартару, - доповідав голова комісії, після тривалих кропітких досліджень.
-Це Синів Творця робота.
-Як таке може бути? - закричав Ягве, - жодна душа не може покинути Тартар без Моєї волі!
-Тут тонка річ, - пояснював голова комісії, - тунельний ефект.
Якщо мала енергія, або на короткий час,.. або малої сили, чи в невизначеному місці...
Точніше, якщо добуток енергії на час не перевищує...
-Як це можна припинити?! - перебив його Ягве.
-Нажаль ніяк, Господи. Це лежить в основах Світобудови, закладених Творцем, якби ми й могли це відмінити, то весь цей Світ, і ми в тому чилі, розпалися б в Ніщо.
-Не нагадуй мені про Творця! - закричав Ягве. - Я - Господь і творець!
-Я, Господь цього світу, і мушу миритись з тим, що Сини Творця псують мої творіння?! -злився Ягве. -Не бути цьому!
Не буде Дух Творця перемагати в моїх творіннях! Я винищу весь цей рід і все живе на землі!
Витоплю всіх, як мишенят!
Але, трохи охолонувши, вирішив Ягве залишити на розвод кожної тварі по парі і сімейство Ноя -алкоголіка і самодура.
Тривалою, наполегливою селекцією відбирав Господь Ягве рід людський для слави Своєї.
Критерії відбору були прості: послух і гріховність, гріховність і послух.
Бо який же послух без гріховності?
Сказав Господь 75-річному Абраму покинути місто своє і сімю свою і йти в напівпустинні землі Хананенянські. Абрам пішов.
Довго не давав Господь жінці Абрамовій дітей, а коли та врешті-решт народила в 90 років, наказав Господь Абраму принести довгожданного первістка Ісака в жертву Йому. Абрам безропотно погодився.
-От які люди потрібні мені, - сказав Господь, - розмножу я тебе сильно серед людей!
Було в Ісака два сини: Ісав і Яків.
Ісав в полі працював, полював, Яків в шатрі сидів, маминим любимчиком був, з корисливих мотивів і брата і батька свого обдурив.
Вибрав Господь Якова для розмноження во славу Свою.
Сини Якова, всі як один - молодці були. Брата свого вбити рішили, та в рабство кочівникам продали - вигідніше.
В Єгипет їх, для дальшого визрівання!
-Ну що ж, покуштували вони достатньо рабства єгипетського, самий раз їх ощасливити, щоб за щастя вважали Моїми рабами бути, і довіку славили і восхваляли Мене. - Вирішив Ягве.
Знайшов Він біглого вбивцю в пустині сінайській і поручив йому місію велику, визвольну.
-А перед виходом хай позичать побільше цінних речей в єгиптян, - підказав Господь Мойсею.
-Чим більше гріха, тим краще. А Я ще добавлю єгиптянам бід во славу Свою!
-Ну от, -сказав Ягве Мойсею, - не було тебе кілька днів, а вони вже проміняли Мене на бичка!
Винищу всіх до одного! Тебе одного лишу на розмноження!
-Не треба, Господи, дай їх мені. Я з них в пустині шовкових зроблю. Єгипет їм раєм здасться!
-Ну що ж, вся надія на тебе, Мойсею.
Війна триває. Поле битви - земля.
Давно закінчилась війна на небі. В вічному заточенні в Тартарі Сини Творця.
Господом неба і землі став властолюбний, заздрісний, кровожадний демон Ягве.
Але навіть тваринна природа людини, заражена вірусом гріховності, виявилась сприйнятливою до слабкого голосу Синів Творця, що проривається час від часу з Тартару.
І народжуються люди з гордо піднятою головою, що не хочуть плазувати і поклонятись тиранам.
Зі спрагою до знань, з бажанням пізнати тайни світу і життя.
З гострим відчуттям правди і брехні, добра і зла.
З загостреним почуттям справедливості, доброти, любові і краси.
З нестримним бажанням свободи, нетерпимістю до насильства і рабства.
З бажанням піднятись над суєтою буднів, відкривати нові світи, зазирнути в незвідане.
Але посилає їм Ягве учнів і послідовників. І переплітається кукіль і пшениця, і вже не розбереш, де чиї корені, а де чиї плоди.
І використовуються знання на шкоду людей.
І довішується ідея любові ідеєю рабства.
І переплітається ідея добра з восхвалянням неробства і глупоти.
І направляються високі устремління в тупики ілюзій.
І так все перемішалось, що ніхто вже не розбере, де голос Князя світу цього, а де голоси Синів Божих.
Але є один непрямий критерій.
Голос Синів Божих завжди ледь чутний. Його ніколи не почуєш в гудінні дзвонів, шумі натовпу, чи з екранів телевізора.
Вернутись на сторінку Опуси.